Автор. Малий Тарас любив вечорами слухати, як дід розповідає про ті часи, коли гайдамаки панів різали, як ножі святили, як визволяли Умань.
А на ранок в хлопця рушниця з соняшника за плечима, в руках загнута з лозини шабля. Ходить у бур'яні, рубає панам голови з плечей.
Тарас. Ти пан Дашкевич?
Пан Дашкевич. Я! Прости! Не буду!!!
Тарас.Ти з народу знущався, а тепер не буду! Ось тобі! (збиває голову)
Ти пан Висоцький?
Пан Висоцький . Прости! Не буду!!!
Тарас. І ти з народу знущався... Отримуй! (збиває голову)
О, який чорний будячище, аж світ затьмарює! Це, напевне, буде їхній цар! Просись! Не хочеш? І твоя голова злетить з пліч, як галка!
Оксанка. Тарасе, що ти робиш?
Тарас. Який я Тарас? Я - гайдамака!!!
Оксанка. Але що ж ти тут робиш?
Тарас. Не заважай! Бач - панам голови рубаю.
Оксанка. І я! І я!
Тарас. Ну, добре, хай і ти будеш гайдамачка. На рушницю, стріляй.
Оксанка. Бу-бух!Бу-бух!Бу-бух!
Тарас. Трах! Бах! Рубай! Бий!
Автор. В бур'яні закипіла війна - тихий відгук далекої гайдамаччини.
Комментариев нет:
Отправить комментарий